а також любов’ю до вбогості та служіння  бідним. Св. Брат Альберт глибоко перейнявся любов'ю страждаючого Спасителя та з великою вдячністю за подвиг Його Страждань віддав життя в служінні найменшим братам Христа.

Сестри Альбертинки відкривають свою харизму, вдивляючись в написану Отцем Засновником ікону Ecce Номо. Видніється на ній Христос зневажений, після бичування, опльований...… - ось, перед вами людина. Розідране вбрання, що розкриває поранені груди Ісуса, проте здається об’являє таємницю Серця Бога, яке закликає, щоб відкривати образ та подобу Бога у кожній людині. Альбертинка має служити ближнім найбільш нужденним і при цьому з такою відданістю, з якою образ синівства Бога здається затертим або ж загубленим, за словами Брата Альберта: чим більше хтось є самотнім, з тим більшою любов'ю слід йому служити, тому що самого страждального Господа Ісуса Христа в особі цього вбого ми рятуємо.

Поставу любові в служінні найповніше об’являє Христос в Євхаристії: якщо Він є Хлібом – вчить Отець Вбогих – той ми будьмо хлібом [...] Даваймо себе самих. Альбертинка повинна, отже, відрізнятися добротою на зразок хліба. Слід бути добрим як хліб, що для всіх покладений на столі, з якого кожний може відрізати для себе шматок та поживитись, якщо є голодний.

Сестри хочуть також уподібнитися до Христа, котрий для нас став вбогим. Альбертинки не мають особистого майна, а простий стиль життя та праці зближує їх з тими, кому вони служать.Відповідно до харизми, вони поєднують виконання місії з глибоким, справжнім життям молитви.

Згромадження присвячене Пресвятому Серцю Господа Ісуса Христа, а Ченстоховську Богоматір визнає, за св. Братом Альбертом, своєю Засновницею.

та наслідуючи її чесноти Духовним багатством Згромадження є приклад та заступництво св. Брата Альберта та бл. Сестри Бернардини, котра перед смертю повчала сестер: чиніть добре всім.

родом з Підляшшя.  Перше обряд одягнення в чернечу рясу (постриг) семи сестер відбулося 15 січня 1891 р. у каплиці краківських єпископів у присутності св. Брата Альберта та кардинала Альбіна Дунаєвськєго.

Сестри спершу проживали у Кракові в притулку по вул. Скавіньскєй та взяли на себе турботу про бездомних жінок. По мірі кількісного розвитку Згромадження сестри відкривали нові притулки на території всієї Польщі. Найстаршим з усіх збережених будинків по вул. Краківській 47 , куди св. Брат Альберт переніс в 1908 р. головний притулок для жінок.

На початку Згромадженням керував безпосередньо св. Брат Альберт. 7 квітня 1902 р. призначив першу офіційну ігуменю с. Бернардину - Марію Яблоньску, котра очолювала спільноту протягом 38 років, до своєї смерті в 1940 р. Під час свого служіння вірно оберігала харизму Засновника. Після його смерті написала Конституцію, яка забезпечила юридичну стабілізацію Згромадження. На момент її смерті альбертинки керували 56-ма представництвами та нараховували у своєму складі приблизно 500 сестер.